Подорож до гончарної столиці: як провести літні вихідні в Опішні з користю для всієї родини
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
На вулиці вже зовсім спекотно, присадибні ділянки нарешті приведені до ладу, і ви ламаєте голову, як цікаво провести вихідні з родиною? У нас є для вас чудовий план.
Журналістки НП «Медіа» вже зібрали рюкзаки й з’їздили на розвідку до Опішні. І, повірте, нам є чим вас здивувати! Якщо ви думаєте, що гончарна столиця — це просто про «подивитися на глечики», то ви дуже помиляєтеся. Ми розпитали про всі таємниці завідувачку науково-організаційного відділу екскурсій та комунікацій Центру популяризації гончарної спадщини України Юлію Нижник і готові розкласти по поличках, чому сюди варто приїхати саме вам.
Почніть із музею, де можна… ходити по газонах
Перша локація, куди ми рекомендуємо вирушити — Національний музей-заповідник українського гончарства. Не думайте, що це просто музей із експозиціями. Тут на вас чекають аж три гектари неймовірної території, як будівлі, так і просто неба, де панує повна свобода.
«Наш музей — такий живий музей, у нас можна ходити по газончикам, можна підходити ближче до кожної роботи, фотографуватися», — зазначає пані Юлія.
Тут розташовані унікальні величезні глиняні фігури. Якщо раніше вони були людського зросту, то останніми роками художники-керамісти розійшлися не на жарт — тепер на подвір’ї височіють гіганти по 5 і навіть 8 метрів. До речі, подорожувати людям із порушенням зору стежками музею теж буде комфортно, адже до скульптур дозволяють торкатися тактильно. Проте без необхідності цього робити не варто, застерігає пані Юлія, оскільки глина — матеріал крихкий. Хоча реставратори щороку ретельно обробляють її водовідштовхувальними розчинами, щоб скульптури не боялися зимових морозів.
Зазирніть углиб історії: від 100-річних «кондиціонерів» до Трипілля
Якщо раніше в приміщенні музею показували переважно скульптури, то нещодавно експозицію повністю оновили. Тепер тут можна дізнатися, як жили наші предки. Ви знали, наприклад, що глина після видобутку мала відлежатися на подвір’ї майстра не менше року?
Також ви можете побачити стародавні пічні кахлі кінця XIX століття. Це такі собі предки сучасних обігрівачів: усередині вони були пустими, наповнювалися гарячим повітрям і тримали тепло в хаті аж до самого ранку. Щоправда дозволити собі таку красу могли тільки заможні люди.
А ще тут можна доторкнутися до справжньої давнини: археологи передали музею рештки найстарішої трипільської кераміки аж 5-го тисячоліття до нашої ери. Також ви побачите унікальний розписний опішнянський посуд XVIII століття та традиційні «волоські» ножні круги, на яких усе це створювалося.
Зробіть круті фото у коридорі зі 100-річними мисками
Ви точно не поїдете звідси без десятка нових світлин для соцмереж. У музеї є неймовірний коридор, де з усіх боків вас оточують красиві мальовані миски, багатьом з яких уже понад сто років. Раніше з таких великих мисок їли борщ та кашу, а все інше, як каже народне прислів’я, «брали руками: і рибу, і птицю, і молодицю».
Пані Юлія розповіла нам, як відрізнити саме опішнянський розпис. Тут переважають дивовижні рослинні орнаменти, а фірмова фішка — це «квітка-віяло», яка пишно розкривається шарами, наче справжня неприродна екзотика. Переглядаючи старі ескізи майстринь, ви точно будете вражені їхнім талантом.
«Якщо подивитися на зразки цих ескізів, картин, народного малярства, то ми можемо сказати, що люди від Бога мали талант, а від природи — натхнення», — ділиться емоціями провідниця у світ кераміки, Юлія Нижник.
Кульбаби зі смітника та валізи, що змушують плакати
Є в музеї і локації, що чіпляють за живе. Наприклад, у 2020 році під час карантину працівники музею прибирали територію і знайшли на звалищі близько сотні старих мисок. Так і постали на території головного відділу гігантські арт-об’єкти — білі кульбаби, що готові до польоту.
«Ці квіти ніби як нагадують нам про наше дитинство. В дитинстві ми всі були нагодовані найсмачнішими стравами нашими батьками, нашими бабусями… І от коли розлітається кульбабка в усі сторони, так само розлітаються діти в усі сторони. Край рідко повертаються додому», — розповідає пані Юлія.
Поруч із цими ж мисками стоять символічні валізи. Сьогодні, коли мільйони українців через війну змушені були покинути свої домівки, цей образ відгукується особливим болем. Адже, рятуючись від небезпеки, неможливо забрати з собою всі речі з рідної домівки — лише щемливі спогади. Стоячи поруч із цією інсталяцією, ви не зможете стримати внутрішнього трепету. Тут кожен зазирне у власну душу, згадає про найрідніше і, можливо, нарешті відпустить свій прихований біль.
Поспостерігайте за роботою сучасних митців за лаштунками
Промислові заводи в Опішні закрилися у 2002 році, але гончарство тут не вмерло. Сьогодні селище дихає творчістю. На території працює «Кераморезиденція» — затишний будиночок, де зараз творять сучасні майстри.
Можливо, вам пощастить на власні очі побачити, як сушаться майбутні шедеври. Щоб випалити таку красу, майстри понад 12 годин палять вогонь і наганяють температуру до 1100 градусів.
До речі, якщо ви самі займаєтеся керамікою або знаєте талановитих творців, то «Кераморезиденція» — це справжній шанс для молодих митців. Часто буває так, що на початку в художників-керамістів просто немає власної майстерні, дорогого обладнання чи матеріалів, а творити неймовірно хочеться. Музей вирішує цю проблему. Будь-який майстер може зв’язатися з адміністрацією, обговорити свій проєкт та укласти договір. Тут є кілька варіантів співпраці, і вони дуже вигідні. Так, якщо ви хочете реалізувати великий проєкт, музей повністю забезпечить, даючи приміщення, обладнання та абсолютно всі необхідні матеріали. У цьому випадку, після завершення, ваша робота стає власністю музею і прикрашає його територію. А якщо це симпозіум, то вас ще й безкоштовно житлом та їжею на цілий місяць забезпечать.
Якщо проєкт невеликий, наприклад хочеться зліпити авторські тарелі чи панно, тоді діє система «50 на 50». Половина створених виробів залишається у фондах заповідника, а іншу половину — ви забираєте з собою. Це унікальна можливість зазвучати на всю країну, попрацювати на свіжому повітрі та здобути безцінний досвід там, де глину відчувають серцем.
Крім того, прямо навпроти «Кераморезиденції», на місточку, ви можете помилуватися краєвидом як у Швейцарії. Опішня, як і давній Рим, стоїть на 7 пагорбах. Звідси відкривається неймовірний вид на долину річки Ворскли, Харківщину та Сумщину. До речі, назва селища походить від слова «опішуватися» — саме тут колись мандрівники сходили з коней, щоб перепочити перед подорожжю Диким Полем.
Якщо захочете продовжити вікенд, на території є затишний музейний готель — «Опішний двір». Якщо знімете там апартаменти для родини, вхід до головного музею для вас буде безоплатним.
Також для захисників та захисниць України, членів їхніх родин першої черги вхід до музею є безоплатним — просто візьміть із собою посвідчення або військовий квиток.
Тож збирайте рідних, беріть гарний настрій і гайда в Опішню! А НП «Медіа» вже готує для вас продовження, адже попереду ще багато цікавих локацій.
Олександра КЛИША
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
